Народне свято називається Євтихій Тихий. Він був родом з міста Севастополь (Севастія), жив на початку I століття н. е. Почувши розповіді про Спасителя, знайшов апостола і євангеліста Іоанна Богослова і став його учнем. Потім разом з апостолом Павлом ходив по містах і проповідував Слово Боже. Також подорожував і сам, відвідавши не одну країну.
Випавші на його долю страждання Євтихій мужньо переносив і не раз був врятований від неминучої загибелі Богом. Ні багатоденний голод, ні мови багаття, ні хижаки не змогли похитнути віру істинного християнина.
За свої праці нарівні з іншими Євтихій був призначений старшими проповідниками єпископом. Після смерті святий був зарахований до сонму 70 молодших апостолів.
В народі свято називають «тихим», тому що безвітряна погода допомагає зберегти насіння льону. З цього дня в селах починаються «посиденьки». Жінки збираються в будинку самотньої подруги, вдови і за рукоділлям спілкуються, наспівують пісні, розповідають історії.
На Євтихія наші бабусі робили один обряд, який забезпечував успіх до початку зими. Взявши з собою пакет або банку з свяченою водою, вони прогулювалися до найближчого гаю або лісочку. Піднявши з землі двадцять опалих листочків, клали їх у святу воду і поверталися додому. Розміщували листочки на столі і чекали, поки вони підсохнуть. Потім запалювали свічки і вимовляли таємні слова. Після цього розкладали листя по кімнатах, горищі та підвалу до останнього дня осені.
Якщо на Євтихія пішов дощ, значить, до зими погода буде суха, а урожай у наступному році – відмінним. Синиці розкричалися – до швидкої негоди, з вітрами і зливами. Багато жолудів на дубі – зима буде морозною і сніжною.