Суд Житомирської області прийняв рідкісне в українській судовій практиці рішення: зобов'язав дитсадок зарахувати дитину, батьки якої відмовилися від щеплень.
Про це стало відомо з визначення Овруцького районного суду Житомирської області від 11 жовтня 2016 року, розміщеного в Єдиному реєстрі судових рішень. Позов подали батьки дитини, яку влітку цього року дошкільний навчальний заклад № 10 в Овручі відмовився прийняти в групу.
Згідно з судовими матеріалами, батьки дівчинки після досягнення дочкою трирічного віку вирішили влаштувати її в дитячий садок, однак там їм відмовили через відсутність профілактичних щеплень.
Негативне рішення дитсадка не вплинули документи про повному здоров'ї дочки, в тому числі, про відсутність інфекційних захворювань.
При цьому довідку про проведення щеплень батьки не надали, так як відмовилися від усіх щеплень, вакцинацій, ревакцинацій, біопроб та інших процедур, пов'язаних із введенням в організм сторонніх речовин.
Мотиви такого рішення батьківського: наявність у складі вакцин токсичних компонентів – солей ртуті та алюмінію, формальдегіду, фенолу, які в результаті офіційних міжнародних досліджень можуть стати причинами розвитку аутизму, хвороби Альцгеймера, раку, синдрому раптової дитячої смерті тощо. Батько й мати також вказували, що загальновідомими стали випадки ускладнень, що виникають після проведення профілактичних щеплень, а тому, враховуючи побоювання за життя та здоров'я своєї дитини, вони вирішили відмовитися від щеплень.
ПОВНЕ РІШЕННЯ ОВРУЦЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Суд задовольнив позов і зобов'язав своїм рішенням зарахувати дитину до навчального закладу, відштовхуючись від таких фактів:
Закон «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачає, що профілактичні щеплення проводяться після медогляду та при відсутності протипоказань. Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку, щеплення проводяться за згодою їх батьків. Якщо законні представники відмовляються від щеплень, лікар бере у них відповідне письмове підтвердження або засвідчує це актом у присутності свідків. (Батько підписав відповідну заяву);
батьки надали меддовідки, що дитина здорова і не хворіє інфекційними захворюваннями;
Конституція України має найвищу юридичну силу, а у відповідності з нею кожний має право на освіту, держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної середньої, профтехнічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах;
рішенням Конституційного Суду від 4 березня 2004 року визначено: «...нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права...»;
за Законом «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на освіту, держава гарантує її доступність і безоплатність;
за Законом «Про освіту», громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, світоглядних переконань, стану здоров'я та інших обставин. Прийом дітей у дошкільні навчальні заклади проводиться за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють.
«Положенням про дошкільний навчальний заклад, затвердженим постановою № 305 Кабміну 2003 року встановлено, що прийом дітей в дошкільний учбовий заклад здійснюється протягом календарного року на підставі заяви батьків, медичної довідки про стан здоров'я дитини, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження (Позивач надав всі документи).
Суддя Вікторія Вачко врахувала також положення актів міжнародного права: протокол №1 Ради Європи до «Конвенції про захист прав людини і основних свобод» (нікому не може бути відмовлено у праві на освіту); «Загальну декларацію прав людини (кожна людина має право на освіту, початкова освіта повинна бути обов'язковою, батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей); «Європейську соціальну хартію» (кожна людина має право користуватися будь-якими заходами, що дозволяють забезпечувати добрий стан здоров'я).
також враховано ряд законів України, що захищають від дискримінації, пов'язаної з переконаннями або станом здоров'я.
Варто відзначити, що в останні два роки українські суди послідовно відмовляються вирішувати подібні питання на користь батьків.
Цікаво, що у всіх випадках суди керуються одним і тим же набором нормативно-правових актів, що регулюють питання відвідування дитячих освітніх установ невакцинированными дітьми, — змінюється тільки пріоритетність одних документів по відношенню до інших.