Кінець січня 2018 року, холоди на дворі, «зрада» і «перемога» у стрічці Фейсбук. Деякі соціологічні служби вже проводять опитування щодо політичних вподобань і визначають ймовірних переможців на президентських та парламентських виборах. Хоча до їх ще далеко, але деякі політичні сили вже активізувалися. Оскільки від їх результатів залежатиме чи не змінить Україна свого зовнішнього курсу на Захід. А загроза так званого реваншизму досить реальна.
Прозахідний електорат, крок за кроком прямує на Захід. Хто на навчання, хто на роботу, але активна частина населення масово виїздить у країни ЄС. Наводити будь-які статистичні дані, мабуть, не має сенсу, ми навіть не знаємо точного числа населення України, тобто базисної величини від якої можна було відраховувати кількість наших громадян, які перебувають за кордоном.
Незмінним залишається в Україні «традиційний» електорат, який звик голосувати за «холодильник», живе минулим, і мріє повернутися до своєї юності.
На час проведення, як президентських, так і парламентських виборів, виборчі дільниці можуть недорахуватися голосів кількох мільйонів наших співвітчизників, які важкий економічний стан, певне розчарування «проєвропейськими» політичнихими силами, вибируть з двох зол менше.
Популістські та проросійських партії можуть вдало використати ситуацію на свою користь. Їх виборці у своїй більшості за межі України їхати не збираються, і стимул у вигляді пакету з гречкою ніхто нескасовував.
Певною панацеєю у цій ситуації може бути надання змоги виборцям за допомогою Інтернет-технологій віддати свій голос за вподобаного кандидата чи політичну силу. Системи Інтернет-голосування широко використовуються в США, Великобританії, Ірландії, Швейцарії та Естонії. У Швейцарії, де такі системи є встановленою формою місцевих виборів, виборці отримують свої особисті паролі для доступу до голосування поштою. Більшість виборців в Естонії можуть проголосувати на парламентських або місцевих виборах через Інтернет. Це можливо завдяки тому, що більшість естонців мають ідентифікаційні картки з мікрочіпами, які можуть бути прочитані на комп'ютері, і за допомогою цих карток вони отримують доступ до системи електронного голосування. Все, що потрібно, це - картка з мікрочіпом, комп'ютер, підключений до Інтернету.
Зрозуміло, що для запровадження подібного сервісу в Україні необхідно законодавчо та матеріально-технічно забезпечити даний процес. Якщо дана влада має інстинкт самозбереження їй в обов’язковому порядку необхідно впроваджувати у виборчий процес передові технології у боротьбі за «свого про європейського» виборця.