Ця історія досі викликає неоднозначні оцінки. І це відбувається як з боку суспільно політичної свідомості обох держав, учасниць згаданої події, так і з боку суто історичного підходу вельми шанованих дослідників.
29 січня 1918 року. Збройне зіткнення на залізничній станції біля села Крути яка розташовувалася на 130 -му кілометрі в північно-східному напрямку від Києва, Україна.
Учасники події: невеликий загін з боку юної Української Народної Республіки (близько 600 чоловік) і Червона гвардія Радянської Росії яка значно перевищує своїх вимушених супротивників числом, бойовим потенціалом і досвідом.
Результат бою не важко передбачити. У запалі громадянського протистояння, трансформації суспільного і політичного світогляду в пікових точках переломних моментів, що стали низкою таких подій які змусили нашу історію зазнати найглибших змін, цей бій ніяк не міг залишитися в забутті. Причини, з яких це сталося, для деяких очевидні, для деяких так і залишаться незрозумілими і навіть зовсім необгрунтованими, але вони мали місце бути.
Як факт, який завжди залишається фактом такою правдою, яку неможливо ані сховати, ані спотворити; лише на короткий час і лише під дією величезного страху. Але коли ця напруга слабшає, правда знову відкривається. Вона як світло, від якого тікає всяка темрява.
А правда в тому, що народ України любить свою країну. Своєю кров'ю, душею і своєю працею він, як і будь-який інший народ, прагне до життя і благополуччя.
Це було доказом яскравим доказом, і насамперед самим собі Доказом перед усіма іншими, нехай сильнішими, більш амбітними, але це пряма відповідь на історичний виклик.
Указ Президента України про «День пам'яті Героїв Крут» 15 /07, який відзначається 29- го січня був підписаний 15-го січня 2007-го року. Цей День, не дивлячись ні на що, назавжди залишиться світлим в нашій пам'яті.