За п’ять років військовий медик Оксана врятувала життя не одному десятку поранених бійців. У 2016 році медичний працівник із 25-річним досвідом роботи Оксана з Умані утвердилася в думці, що її професійні знання та навички більше потрібні на фронті аніж у тилу, тому й пішла до війська.
Цьому рішенню передували два роки роботи з ветеранами АТО, які проходили реабілітацію в Уманській районній лікарні. Нині фельдшер медичного пункту механізованого батальйону старший сержант Оксана виконує бойові завдання на Світлодарській дузі.
За п’ять років війни вона врятувала не один десяток армійців.
«Спілкуючись із колишніми воїнами в цивільній лікарні, я багато почула про боротьбу із окупантами. Незважаючи на різність і суб’єктивність сприйняття реалій війни, всі ці розповіді АТОвців об’єднував високий рівень патріотизму і гордість за свої дії. Поступово й мені дуже захотілось побувати «на нулях», щоб зробити свій маленький внесок в загальну перемогу», — пригадує старший сержант Оксана.
У тому ж, 2016-му вона вперше поїхала на фронт. Біля Гранітного на Донеччині пройшла бойове хрещення і швидко навчилася діяти в екстремальних умовах. «Звісно ж, спочатку було не по собі. На щастя, поранень тоді було мало. Але із кожним почутим обстрілом, ми – військові медики, не чекаючи на команду вже готувалися зустрічати «трьохсотих».
Саме неподалік Гранітного я вперше пережила ворожій артобстріл із РСЗВ «Град». Після того жахливого дня я вже нічого не боюся», — розповідає медик.
