Старший на одну хвилину Роман та його брат Богдан мобілізувалися до 30 ОМБр з Київщини.
Ще 3 місяці тому 23-річні хлопці разом проходили строкову службу в лавах ЗСУ. Відпочили кілька місяців і знову, після повномасштабного наступу, пішли до РТЦК та СП.
- Мамі не говорили що йдемо в військкомат аж до моменту від’їзду на схід. Тато дуже хотів з нами, але ми порадилися і дійшли висновку, що він має там бути, поряд з мамою, - каже старший з братів.
Хлопці все життя нерозлучні. Разом вчилися в школі, але в різних ВНЗ так як отримали можливість бюджетного навчання в різних навчальних закладах. Разом проходили і строкову службу.
- Коли ми разом - нам спокійніше. Ми почуваємося впевненими, потужнішими, - каже молодший із братів.
На питання чи сваряться між собою під гучний сміх в один голос відповіли, що все життя це роблять, але вміють чути один одного і бути вірними друзями.
Раніше хлопці навіть уявити не могли що їм доведеться в прямому сенсі цього вислову «воювати за Україну, покинувши рідну домівку.
Вони борються за вільну Україну. За свободу, за мову, за Батьківщину.
- Це територія нашої держави. Донбас не віддамо. Хочеться щоб весь світ знав які страшні речі тут творяться. Ми вистоїмо адже ми незламні. Ми боремося за землю яка нас годує, матір яка виростила з нас свідомих людей, батька який навчив захищати слабших. За майбутнє в незалежній Україні, - розповідають хлопці.