Це - 40-ка річний Василь з Умані. До війни був начальником виробництва цеху на підприємстві з виготовлення пластмасових будівельних кріплень.
Мужній боєць на війні не вперше. В 2014 році під час першої хвилі мобілізації потрапив до 72 бригади. Про власну мотивацію каже так: «Не хотів щоб ці пройдисвіти прийшли до нас додому, перетнули кордони Донбасу. Якщо б ми тоді не стояли на сторожі адмінкордонів, то вони б підібралися впритул до наших домівок в яких наші дружини та малеча».
Про події першої мобілізації згадує неохоче. Пам‘ятає воїн і першу зустріч з 30-ою бригадою:
- Коли розпочалися бойові дії поблизу селища Степанівка, моя бригада, в якій я служив, вже повернулася додому, а наш екіпаж прикомандивували до 30 ОМБр. Тоді, на початку серпня, українським військам вдалося вибити проросійські формування зі стратегічної височини Савур-Могила та сусіднього села Степанівка.
Найбільше військовому запам’яталися підпалені зрадниками України поля пшениці які могли б нагодувати всю країну та артобстріл блокпосту поблизу населеного пункту Нікіфорово. Цим спогадом він і поділився.