Що не дає новоград-волинцям можливості отримати якісну освіту?

Мабуть, кожен з батьків хоче щоб його діти, отримали якісну освіту і за допомогою отриманих знань змогли реалізувати себе в майбутньому. Вкладаючи всі зусилля з молоду у старості звично очікує на допомогу і від дітей. Наскільки система освіти в Україні ефективна, чи допоможе вона вашим дітям в реальному житті?

До написання даної статі мене підштовхнула нещодавно виникла ситуація, коли мати одного обдарованого хлопчика, шукала "виходи" для проведення заходів, де б ця дитина змогла ще раз проявити свої таланти. Чи то активна робота по Фейсбуку чи то громадська діяльність, але прийшли за порадою до мене. В межах своєї компетенції та кола знайомих, думаю у якійсь мірі допоміг у вирішені їх ситуації. Вся її складність у небажанні батьків у будь-який спосіб контактувати із мережею державних позашкільних закладів освіти, у зв'язку з чим штучно обмежуються коло можливостей.

Бувши у свій час також обмеженим у доступі до якісної освіти, виходив і з принципу: людина, яка хоче, вона знайде можливості, яка не хоче- шукає причини. От мені з юних літ нічого іншого не залишалося щоб шукати свої можливості. Відверто скажу, що систему освіти, яка є на даний час особисто не сприймаю ні якому ракурсі, і від більшості представників даної галузі не чекаю на позитивні коментарі. Поділюся своїм особистим досвідом. Родився і виріс у нашому рідному Новограді-Волинському. Ходив до школи, яку в народі називали "школою робітників та селян". З інтересом за партою сидів до класу п'ятого, потім річну шкільну програму освоював за літні канікули і йшовши у наступний клас не знав де себе подіти. Це все проявлялося у прогулах уроків, оскільки вчитель нічого нового запропонувати не міг. У цьому віці цікавіше було займатися самоосвітою, проявляв інтерес тільки до предметів, які викладали молоді фахівці, з їх природнім бажання щось навчити, з якимись новими підходами до подання інформації. У подальшому житті найбільш цікавою справою було саме здобуття освіти.

Маючи певний досвід у навчанні та в подальшій професійній діяльності, можу із впевненістю сказати, що отримання "такої" освіти справа марна. Знання отримані у школі, і надалі у вищих навчальних закладах у житті на 90% були не потрібні. Жоден з навчальних закладів не прививав уміння навчатися. Все впиралося у "Біблію" системи освіти - Програму. Пишу з великої літери бо більшість з викладачів, закладених у ній канонів ніколи не порушує. Навчали усьому, а на виході відчуття, що просто майже двадцять років "протирав штани". Основний багаж знань звичайно вже прийшов на практиці, але питання в іншому. Наша держава витрачає шалені гроші на галузь освіти на всіх її рівнях, але очікуваного економічного ефекту це не приносить. Знання, які нам подаються на "безкоштовній тарілочці" є застарілими і не відповідають вимогам часу. Так звичайно, світ вступив у час коли за рік більше робиться відкриттів, чим колись за десятиліття чи століття. Зрозуміло, що інформація яка подається учневі приміром 6 класу, можливо не буде актуальною при його випуску зі школи.

З цього необхідно зробити висновок, що школа має дати необхідний мінімум з точних, природничих та суспільних наук і представити широкі можливості для самоосвіти чи занять тією діяльністю, яку школяр вважає для себе цікавою.

Яким чином можливо це реалізувати? До мінімуму повинно зменшитися кількість предметів, час занять у школі, до 4 уроків максимум. Дитина до обіднього часу вже має бути вдома і не перевантажуватися. Відпочивши йти займатися дійсно тим, що їй до вподоби. Будь-то гурток з авіамоделювання, танці, спортивна секція, курси іноземних мов та інше. За такої системи розвиватиметься і приватний сектор освіти, який зможе забезпечити кращі умови навчання, більш кваліфікованих викладачів і т.п.

Дана система може значно скоротити державні витрати на освіту, вивільнить кошти для покращення умов навчання. Для дітей з малозабезпечених сімей чи інших пільгових категорій, можливе б було придбання абонементів, за кошти місцевого бюджету, але за умови, що дитина самостійно вибирає заклад, де вона хоче навчатися. Розвинутий ринок освітніх послуг, здорова конкуренція, відсутність державних програм для "типових" школярів та студентів, запорука успіху всіх. І тих хто навчається, і тих хто навчає.