Древній Звягель: Легенди та історії Новограда-Волинського

У Новограді-Волинському заведено, що після того, як молодята обмінюються обручками, вони йдуть в сквер на високому березі Случі, за Палацом культури імені Лесі Українки. Поруч з фортецею до високих стовпів підвішений дзвін.

Тут, під об'єктивами фото- та відеокамер, молодята проводять перші хвилини свого подружнього життя. Дзвін - символ Новограда-Волинського, колишнього Звягеля.

Легенди і версії

А чому саме дзвін став символом нашого міста? Існує легенда, що у древні часи річка Случ була судноплавною. Поруч з поселенням, яке виникло на її крутих берегах, судна, які пропливали вночі, часто розбивалися об скелі. Місцеві натягнули через річку канат та підвісили дзвони. Чіплявся за нього щоглою корабель, гудів дзвін, попереджаючи про небезпеку. Від слова "звягать" – тобто "дзвонити" і назвали це місце Звягель.

Інша легенда пов'язана з тим, що раніше тут видобували багато залізної руди, й дуже поширене було ковальство. Навколо лунав гучний передзвін їх молотів. В основі - слово «звягать».

Легенд та припущень багато. У Новограді-Волинському люди обрали саму романтичну версію - ту, що з кораблями, і включили дзвін в міський герб разом з двома срібними схрещеним пір'ям у вигляді літери «У», як нагадування про те, що місто - батьківщина Лесі Українки, а також з шаблями - символом визвольної боротьби українського народу XVII століття, половинкою двоголового орла (в 1795 році, після приєднання до Росії, Звягель за велінням Катерини ІІ став Новоград-Волинським).

Отже, на гербі зображена майже вся історія міста. Для повноти картини не вистачає хіба що полум'я. Того, в якому згорів літописний Звягель. Було це 1257 році.

Чому спалили Звягель?

Сучасний археолог Б. Звіздецький, який проводив розкопки на попелищі стародавнього Звягеля, реставрував ті події так: «Відбивши спробу монгольського темника Куремси захопити важливий в стратегічному відношенні Кременець, Данило Галицький задумав грандіозний похід на Київ з метою об'єднання всіх земель Правобережжя. Але несподівано для себе натрапив на відчайдушний опір князів Болохівської землі і деяких міських громад Київщини. Серед останніх згадується і Возвягель (Звягель), який являв собою форпост Київського князівства на його західних рубежах. Заручившись підтримкою великого князя литовського Міндовга, Данило Галицький у 1257 році зі значними силами оточив непокірний Звягель і після запеклої битви опанував ним. Жителі міста, які вціліли, були взяті в полон і розділені між переможцями, а саме місто спалили. Факт його тотального руйнування підтверджують і літописні джерела. Так, коли війська Міндовга, які запізнилися на допомогу Данилові, підійшли до Звягеля, то, як повідомляє літописець: «... не побачили нічого. Тільки головешки тліли і пси вили в городище».

Можливо, розгадка в словах Іпатіївському літописі, де вперше згадується Звягель і описується похід Данила Галицького проти «людей, що сидять за татари», тобто тих городян, які платили данину монголо-татарським завойовникам. А йшлося насправді про те, кому і скільки вони будуть платити. І ті, хто правив тоді в Звягелі, вважали, що краще мати справу з чужинцями ...

Археологам на радість, нам - для роздумів

Городище в околицях Новограда-Волинського відоме ще з ХІХ ст. Археологічні обстеження пам’ятки проводяться з другої половини ХХ ст. Пріорітет у співвідношенні двох городищ – Південного та Північного – із залишками літописного міста Возвягель належить М.П. Кучері (1922–1999). Археологічні дослідження широкими площами проводив на Південному городищі Б.А. Звіздецький. В результаті було зафіксовано виразні ознаки припинення функціонування міста в середині ХІІІ ст. – згорілі житлові, побутові, оборонні споруди, велику кількість речових знахідок зі слідами перебування в пожежі, рештки мешканців міста, загиблих внаслідок нападу. Все це співвідноситься з літописними повідомленнями про знищення міста військом князя Данила Галицького.