Від суперника до гравця ПФК Звягель: інтерв'ю екс-гравця Металіста Дениса Ндукве

Про свою кар’єру, футбольні уподобання та атмосферу в «Звягелі»: черговий новачок нашої команди – Денис Ндукве – вперше поспілкувався із клубною прес-службою.

Вітаємо, Денисе! Ну для початку, звісно ж, запитаємо, як і будь-якого новачка нашої команди – як почуваєш себе у складі «Звягеля»? Що можеш сказати про команду, колектив, тренування? 

У «Звягелі» почуваюсь прекрасно. Дуже подобається колектив – гарні хлопці, добре взаєморозуміння на полі та за його межами. У команді чудово жартують та розуміють жарти, і це все дає змогу працювати в хорошій атмосфері. Разом з тим, тут дуже цікаві тренування – більше роботи з м’ячем, більше ігрових сесій, і це мені дуже до душі.

Минулого сезону ти двічі грав проти «Звягеля» за «Чайку». Президент нашої команди Дмитро Костюк та директор Микола Гаврилюк звернули увагу на тебе ще в першому матчі між командами. Як думаєш, якими ігровими якостями ти міг їх вразити?

З ігрових якостей – мабуть, швидше за все, міг сподобатися дриблінгом, а також тим, що намагаюся завжди бігти уперед, не боюся обіграти суперників, віддаю передачі – можливо, цим десь і «зачепив» керівників «Звягеля».

До слова, «Звягель» розпочне сезон саме матчем проти «Чайки» у Кубку України. Які у тебе емоції від таких результатів жеребкування?

Це буде чудова гра, адже зустрічатимуться мій нинішній клуб проти колишнього. У «Чайки» також дуже сильна команда, тож це буде дуже цікава гра – можливо, така ж гольова та захоплююча, як у останньому турі попереднього чемпіонату.

Як розпочиналася твоя кар'єра? Хто, власне, надихнув серйозно займатися футболом?

Надихнув на футбол старший брат, а я уже з чотирьох років постійно перебував разом із ним і також займався – спочатку в команді ДЮСШ-1 під керівництвом тренера Валерія Володимировича Шаповалова. Ну й після цього все так закрутилося, що відтоді футбол я люблю усім серцем та віддаю всі зусилля на тренуваннях та під час матчів.

Ти українець, народжений у Харкові. Чи відчував до себе колись несправедливого відношення через колір шкіри?

Було таке, звісно – у школі, на футболі. Та й зараз також подекуди може хтось щось сказати – в місті на прогулянці чи у метро, наприклад…

В складі Металіста 1925 ти ставав бронзовим призером Першої ліги  та мав шанси грати в УПЛ. На кого з гравців харківського футболу ти рівняєшся (теперішніх, чи можливо, славетних «металістів» Мирона Маркевича)?

Звісно ж, ще за той «Металіст» Маркевича грали чудові футболісти. Особливо мені завжди подобалась гра Тайсона – і за «Металіст», і за «Шахтар». Його дриблінг, швидкість та націленість на ворота завжди були проблемами для суперників.

А загалом у світовому топ-футболі яка команда найбільше подобається і чим саме?

Навряд чи зміг би виділити саме якийсь один клуб. Мені подобаються команди, що грають гарний та яскравий футбол – наприклад, «ПСЖ», «Манчестер Сіті», «Арсенал».

Теж саме хотілося б запитати і про улюбленого футболіста. Хто твій кумир і чому саме він?

Мбаппе, адже ми з ним доволі схожі! Також подобається гра Неймара. Це – футболісти з чудовим дриблінгом та грою, і я часто спостерігаю за їхніми матчами.

Ти досить універсальний гравець – можеш зіграти на флангах, у центрі та в атаці. Яку позицію можеш назвати найбільш рідною та зручною для себе?

Найкраще – на правому фланзі півзахисту. Там я маю чимало простору та можу продемонструвати свої найкращі якості. Хоча, звісно, намагаюся якнайкраще зіграти там, де бачить мене тренерський штаб.

У нинішній Другій лізі може бути велика та цікава конкуренція. Чого очікуєш від сезону?

Сезон буде дуже важким – уже видно, що в Другій лізі набагато більше команд. Але ж – коли у футболі було легко? Буде гаряча боротьба, однак я і вся наша команда «Звягеля» до неї готові! Нам потрібно виконати завдання, які перед нами поставило керівництво клубу.

За які цілі готовий боротися у складі «Звягеля»? 

Готовий змагатися за вихід до Першої ліги! Саме заради цієї мети я й приєднався до «Звягеля»!