День Героїв Небесної Сотні: згадаймо імена загиблих Героїв із Житомирщини

В Україні 20 лютого – День Героїв Небесної Сотні, і в цей день ми згадуємо імена своїх Героїв, які загинули під час Революції Гідності. Четверо синів Житомирщина назавжди у лавах Небесної Сотні. Це Олександр Балюк, 39 років, с. Пилиповичі Звягельського району; Віктор Прохорчук, 38 років, селище Хорошів; Яків Зайко, 73 роки, м. Житомир та Сергій Кемський, 32 роки, м. Коростень. Про це йдеться у повідомленні пресслужби Житомирської ОВА.

– Небесна Сотня зайняла своє гідне місце в історії багатовікових визвольних змагань українського народу. Курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію України, за що боролися Герої Небесної Сотні та активісти Революції Гідності, є незмінним, як і прагнення України закінчити перемогою війну з російським агресором, відновити свою територіальну цілісність та побудувати сучасну процвітаючу європейську державу, – йдеться у повідомленні.

 Отож, згадаймо їх імена.

Олександр Балюк, 39 років, с. Пилиповичі, що у Звягельському районі.

Він народився і проживав у Пилиповичах. Тато був інженером, мати – економістом.

– Як розповіли родичі, Герой зі школи був активним, спортивним хлопцем, добрим, красивим і працьовитим. Був одружений, у шлюбі народилася донька, – йдеться у повідомленні.

Під час Революції Гідності входив до сотні «Самооборони Євромайдану», охороняв барикаду біля Національної Музичної Академії України ім. П. І. Чайковського, що на вул. Городецького.

20 лютого 2014 року отримав вогнепальне поранення грудної клітини з пошкодженням внутрішніх органів. Очевидці казали, що навіть із таким тяжким пораненням він рятував життя іншого пораненого на Інститутській.

Понад тиждень рідня шукала Олександра. Аж 28 лютого в морзі на Оранжерейній вони впізнали його тіло.

Поховали Олександра Балюка 1 березня в його рідних Пилиповичах. Йому назавжди 39 років.

Світла пам'ять!

Віктор Прохорчук, 38 років, Хорошів

Народився у смт Володарськ-Волинський (з 2016 року перейменовано на Хорошів). Закінчив Житомирський автодорожній технікум, далі була служба у МВС, потім робота охоронцем.

– Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ’ям та соціальною несправедливістю, – йдеться у повідомленні.

 У 2013-2014 років брав активну участь у Революції Гідності, поїхавши до Києва. Був активістом Самооборони Майдану. За цей час лише раз зміг навідатись до родини – у грудні 2013 року.

Та 18 лютого Віктор зник. Лише за тиждень побратими знайшли його у морзі. Виявилось, що тіло Героя з перерізаним горлом та іншими слідами насильницької смерті знайшли у дворах на Хрещатику.

Поховали 38-річного Віктора Прохорчука у селищі Хорошів.

Світла пам'ять!

Яків Зайко,73 роки, м. Житомир

Він був білорусом за походженням, однак мешкав у Житомирі. Працював журналістом, був редактором й відповідальним секретарем у багатьох виданнях Житомирщини, автором історичних й публіцистичних творів, серед усього серії книг «Літопис державотворення». Засновник та редактор газети «Голос громадянина», член Спілки Журналістів України.

– Створив першу некомуністичну політичну організацію у Житомирі – Громадянський фронт сприянню перебудові (ГФСП). Був народним депутатом України першого скликання. Член Комісії з питань гласності та засобів масової інформації. Входив до Народної Ради, де зробив дуже багато для незалежності та демократії, – йдеться у повідомленні.

Серце 73-річного Якова Зайка зупинилося 18 лютого 2014 року: він помер від інфаркту, коли силовики пішли у наступ проти протестувальників на Інститутській.

Світла пам'ять!

Сергій Кемський, 32 роки, м. Коростень

Він народився у Криму – в Керчі у сім'ї моряка (до речі, його батьки із Житомирщини). Закінчив місцеву середню школу № 1, був відмінником, спортсменом, ходив у гори.

Навчався на філософському факультеті Львівського національного університету ім. Івана Франка, де у 2005 році отримав диплом магістра політології. Відтак переїхав до Києва, а тоді до рідні на Житомирщину, у Коростень: саме сюди переїхала родина з Криму, коли він навчався у Львові.

  – Разом із другом заснував Інститут політичних та економічних ризиків і перспектив, писав статті для «Української правди», газети «День» та інших видань. Створив портал для англомовних користувачів про Україну. Заснував сайт, де юристи надавали безплатні онлайн-консультації громадянам. Також він був засновником та адміністратором онлайн-ресурсів «Кооперативний рух» та «Народний форум», – йдеться у повідомленні.

 У Революції Гідності брав активну участь, належав до «Чорної сотні», виносив поранених на Майдані.

Та 20 лютого 2014 року Сергій загинув від кулі снайпера на вул. Інститутській в Києві. Його тіло знайшли на подвір’ї біля Михайлівського собору.

Поховали Сергія у селищі Великий Яблунець тодішнього Ємільчинського району, звідки родом його батьки. Йому було лише 32 роки.

Світла пам'ять!

Нашим землякам присвоєно такі нагороди:

- указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції Гідності, присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

- 4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет посмертно нагородив Героїв почесною медаллю «За жертовність і любов до України»;

- 8 травня 2016 року під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героїв було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).